нетвердий


нетвердий
-а́, -е́.
1) Який угинається, подається від дотику, натискування і т. ін.; м'який.
2) Досить нестійкий (про ходу, рухи і т. ін.); невпевнений. || Який не має міцної опори; хисткий.
3) перен. Нестійкий у своїх переконаннях, намірах і т. ін.; який легко підпадає під чий-небудь вплив.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Смотреть что такое "нетвердий" в других словарях:

  • нетвердий — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • невірний — а, е. 1) Непостійний, нетвердий у поглядах, стосунках із ким небудь; який порушує вірність; зрадливий. 2) Який викликає сумнів, недовір я; обманливий, ненадійний. || Небезпечний, непевний. || Нечесний. 3) Слабий, тьмяний, миготливий. 4) розм. Не… …   Український тлумачний словник

  • невірник — а, ч. Непостійний, нетвердий у поглядах, стосунках із ким небудь чоловік. || розм. Той, хто не визнає існування Бога, не вірує в нього; безбожник …   Український тлумачний словник

  • нестійкий — а/, е/. 1) Який не відзначається стійкістю, тривкістю; неміцний. •• Нестійкі/ сту/пені ла/ду/ муз. звуки ладу, які тяжіють до стійких ступенів ладу; в ладах мажоро мінорної системи нестійкими є II, IV, VI, VII ступені, тобто ті, що не входять до… …   Український тлумачний словник

  • нетвердість — дості, ж. Якість і властивість за знач. нетвердий …   Український тлумачний словник

  • нетвердо — Присл. до нетвердий …   Український тлумачний словник

  • нетривкий — а/, е/. 1) Який не має міцності, легко руйнується; неміцний. 2) Те саме, що нетвердий 2). 3) перен. Який може легко змінюватися, порушуватися; нестійкий, ненадійний. 4) Те саме, що нестійкий 3) …   Український тлумачний словник

  • плутаний — а, е. 1) Який безладно переплівся, заплутався; заплутаний. Плутані пасма волосся. || Який безладно перетинається, перехрещується один з одним (про вулиці, стежки і т. ін.). 2) Такий, у якому важко розібратися; суперечливий, неясний. 3) розм. Який …   Український тлумачний словник

  • розгвинчений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розгвинтити. || розгви/нчено, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм., перен., розм.Неврівноважений, нетвердий …   Український тлумачний словник

  • розхлябаний — а, е, розм. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розхлябати. 2) у знач. прикм. Який слабо тримається, неміцно скріплений, розхитаний. || Нетвердий, хиткий, вертлявий (про ходу, рух). 3) у знач. прикм., перен. Недисциплінований, неорганізований,… …   Український тлумачний словник